Diesel. Людина та його двигун.

01.01.2023 Off By Yurii Vyhranenko

Дизельний двигун, дизельне паливо, просто дизель - за всім цим стоїть людина, яка присвятила своє життя створенню того, що в майбутньому стане невід'ємною частиною не тільки автомобілів, але і більшості інших машин. Його ім'я- Рудольф Дизель.

Дитинство Рудольфа Дизеля

Рудольф Дизель народився 18 березня 1858 року в сім’ї німецьких емігрантів, які осіли в Парижі. Завдяки власному виробництву шкіргалантереї сім’я не мала потреби в грошах. Та Рудольф не цікавився шкіряними виробами, а різними машинами. Він годинами міг бродити по Музею мистецтв і ремесел.

В 1870 році, з початком Франко- пруської війни, сімейству Дизелів довелося перебратись до Англії, а Рудольфа вирішено було відправити до Німеччини, до дядька з тіткою. Після переїзду хлопчик швидко освоїв німецьку мову і відразу ж почав відвідувати Королівське ремісниче училище, де викладав його дядько.

Юність та навчання Рудольфа Дизеля

За три роки він пройшов всю програму навчання, випередивши однокурсників, і подав документи до Індустріальної школи Аугсбурга. А два роки по тому удостоївся честі дострокового вступу до престижного Королівського баварського політехнічного інституту. Незабаром обдарованій юнакові виписали хорошу стипендію, завдяки якій він зміг не тільки забезпечувати себе, а й допомагати батькам. Крім того, вражаюча працездатність і вміння грамотно планувати робочий час дозволяли Дизелю багато читати і щей займатися музикою.

Одним з викладачів Рудольфа був відомий інженер Карл фон Лінде- німецький інженер, професор, доктор філософії, розробник технології охолодження й розділення газів. Та через хвороби Рудольф не зміг з’явитися до нього на випускний іспит. А щоб не витрачати даремно час до переекзаменування, після одужання відправився до Швейцарії – на машинобудівний завод братів Шульцер.

Через рік він повернувся і успішно здав матеріал, вразивши професора знаннями і досвідом. Після цього Лінде запросив його на посаду директора власної компанії з виробництва холодогенераторів

Праця Рудольфа Дизеля на компанію Linde

Протягом наступних десяти років Дизель працював не покладаючи рук. Обчислював параметри різноманітних двигунів: від мініатюрних моторчиків для швейних машин до гігантських стаціонарних апаратів, що споживали сонячну енергію. Доводив до досконалості холодильник Linde, який працював на аміаку, який випаровувався і конденсувався за допомогою механічного насоса. Займався паровими двигунами внутрішнього згоряння, намагаючись створити двигун з ККД вище 10-12%.

Отримання патенту на дизельний двигун

Спочатку в якості робочої речовини Рудольф Дизель застосовував аміак, а в якості палива – вугільний порошок, яким була багата Німеччина. Аміак стискався в камері таким чином, щоб при його поєднанні з паливом створювалася необхідна для займання температура: без використання свічки запалювання. Однак значимого переваги над паровими двигунами не було. Більш того – один з експериментів закінчився вибухом машини. Через це Дизелю довелося кілька місяців провести в шпиталі. Одного разу в руки йому потрапила пневматична запальничка для прикурювання сигар: скляна трубка, а всередині- гніт, який розжарювався за допомогою поршня, стискає повітря в трубці. І тут винахідника осяяло: замість аміаку потрібно використовувати повітря! Нагріти, з’єднати з паливом – і воно спалахне.

ЦИТАТА

Рудольф Дизель

“Моя ідея настільки випереджає всі, створене в даній області до сих пір, що можна сміливо сказати- я перший в цьому новому і найважливішому розділі техніки на нашому маленькому земній кульці! Я йду попереду кращих умів людства по обидва боки океану!”

З листа батькам.

В кінці 1880 х рр. Рудольф Дизель разом з дружиною Мартою і трьома дітьми переїхав до Берліна, щоб очолити місцеву компанію Linde. І вже там узявся втілювати ідею самозаймання від стиснення. Це спрацювало, і 23 лютого 1893 року Дизель отримав патент імператорському патентному бюро в Берліні патент під назвою “Метод та апарат для перетворення високої температури в работу”.

Через деякий час Рудольф покинув компанію Linde, відкрив власне підприємство і за три роки виготовив кілька дослідних зразків, виправляючи недоліки і удосконалюючи кожний наступний варіант. Далеко не всі фахівці підтримували амбітного винахідника. Однак керівництво заводу Krupp і машинобудівної фабрики Аугсбурга повірило в нього і надало можливості для подальших розробок.

Перший експеримент закінчився вибухом 4,5 тонного двигуна. Через п’ять місяців мотор Дизеля працював уже цілу хвилину, але потім клапанні пружини зламалися від перегріву. Через це Рудольф вирішив відмовитися від самозаймання і використовувати пари бензину, для чого циліндр був забезпечений системою охолодження і свічкою запалення. Однак з цього нічого не вийшло.

Перший робочий "дизель" в світі

Повернувшись до попереднього принципу, Дизель наполегливо продовжив працювати. Поки, нарешті, не представив публіці справно працюючий двигун. Перший “дизель” в світі був висотою в три метри, він здійснював до 172 оборотів в хвилину і «видавав» 17,8-19,8 «конячок», при цьому майже втричі перевершуючи парову машину по ККД (30%).

Це був справжній прорив. За патентами Дизеля вишикувалися в чергу найбільші машинобудівні магнати, на винахідника посипалися гроші, він побудував шикарний особняк вартістю в 900 тисяч марок, Але перші “дизелі”, доставлені замовникам, виявилися бракованими, і Рудольф мало не збанкрутував перший раз. Втім, вже в 1900 році на Всесвітній виставці в Парижі він довів, що його дизельний двигун прекрасно працює.

У 1903 році був побудований перший корабель з дизельним двигуном, а в 1908 році- перший дизельний двигун малих розмірів, перший вантажний автомобіль і перший локомотив на дизельному двигуні. (його розробила компанія “Daimler Benz”). У своїй книзі “Створення дизельного двигуна”, яка була видана в 1913 році Рудольф Дизель і описав історію свого винаходу.

Перший двигун внутрішнього згорання Рудольфа Дизеля.

Самостійний бізнес та нападки "хейтерів"

Після цього Дизель закинув дослідження і з головою поринув в бізнес. Він заснував підприємство по будівництву електропоїздів, фінансував католицькі лотереї, спекулював фірмами, заводами і нафтоносними ділянками, продавав суднові двигуни німцям, італійцям, англійцям і французам. Мотори Дизеля були набагато економічнішими від парових двигунів. Хоча винахідник сподівався використовувати в якості палива сільгосппродукцію, вважаючи, що його двигун не повинен залежати від наявності корисних копалин.

А якби світова економіка прислухалася до Рудольфа Дизеля, то, можливо, зараз двигуни працювали б на арахісі. Ім’я Дизеля зараз асоціюється з паливом з нафтопродуктів, але взагалі він пристосовував свій двигун для роботи з різними видами палива — від вугільного пилу до олії. У 1900 році на Всесвітній виставці в Парижі він продемонстрував модель, що працює на арахісовій олії. А за рік до смерті, в 1912 році, Рудольф Дизель передбачав, що олія стане таким же важливим видом палива, як і нафтопродукти. Власникам арахісових плантацій це передбачення, напевно, сподобалося, а власникам нафтових родовищ — не дуже. Звідси друга конспірологічна версія смерті Дизеля. Адже саме нафта стала причиною нападок на Дизеля з боку конкурентів і консервативних кіл Німеччини. Оскільки «чорне золото» доводилось імпортувати і обходилось воно дорожче за вугілля. До того ж в 1910 році ціна на нього злетіла майже в два рази. Це стало бомбою уповільненої дії в житті Рудольфа Дизеля.

В 1912 році він дізнався, що ось ось має вийти книга, де йому будуть пред’явлені звинувачення в некомпетентності і технічних прорахунках. Така звістка стала для нього важким ударом. Крім того, фінансовий стан його справ був жалюгідним. З геніального винахідника не вийшло щасливого бізнесмена. А фінансова криза 1913 року довела його до повного банкрутства.

Зникнення геніального винахідника Рудольфа Дизеля

29 вересня 1913 року Дизель попрощався з усіма знайомиться, віддав дружині чемоданчик з 20 тисячами марок (за іншими даними з 200 тисячами) і відплив на кораблі в Англію- щоб прочитати кілька лекцій в Королівському автомобільному клубі та бути присутнім на відкритті нового заводу компанії “Consolidated Diesel Manufacturing Co”.

Після вітальної промови на борту пароплава “Dresden” Рудольф Дизель спустився до себе в каюту. З тих пір його вже ніхто ніколи не бачив. Це сталося в ніч з 29 по 30 вересня 1913 року. Існує багато версій зникнення талановитого винахідника: від правдоподібних до конспірологічних. Та жодна з них так і не була остаточно доведена.

Його тіло було знайдено у морі рибалками через десять днів. На той час воно настільки розклалося, що рибалки не стали брати його на борт, але забрали особисті речі— гаманець, складаний ніж, футляр для окулярів. Коли рибалки дісталися берега, ці речі впізнав молодший син Рудольфа Дизеля. А тіло винахідника назавжди залишилося у морських глибинах.