Фіксатори різьбових з’єднань
30.01.2023Фіксатор різьблення допомагає збільшити притискну силу між закрученими різьбовими з'єднаннями, тобто запобігти мимовільному розкручування, а також захистити сполучні частини від іржі та прикіпання.
Випускаються три основні типи фіксаторів – червоні, сині та зелені. Червоні традиційно вважаються найсильнішими, а зелені найслабшими. Однак при виборі того чи іншого фіксатора необхідно звертати увагу не тільки на колір, але і на експлуатаційні характеристики, наведені на упаковці.
Міцність фіксації може залежати не тільки від кольору, а від виробника. Тож у кінцевого споживача виникає резонне питання – який вибрати фіксатор різьблення? І щоб допомогти вам визначитися з вибором наведемо список популярних засобів, який був складений на підставі знайдених в інтернеті відгуків, тестів та досліджень. А також опис характеристик, складу та принципу підбору.
Навіщо використовують фіксатори різьблення
Фіксатори різьби знайшли повсюдне поширення у автомобілебудуванні, а й у інших галузях виробництва. Ці кошти прийшли на зміну «дідівським» методам фіксації різьбових з’єднань, таким як гровер, полімерна вставка, відгинальна шайба, контргайка та інші вишукування.
Причина використання цих технологічних засобів полягає в тому, що в сучасних автомобілях все частіше використовують різьбові з’єднання з фіксованим (оптимальним) моментом затягування, а також болти зі збільшеною опорною поверхнею. Тому важливо зберегти значення притискної сили протягом усього терміну служби вузла.
Так, фіксатори різьблення застосовують при кріпленні гальмівних супортів, шківів розподільчих валів, в конструкції та кріпленні коробки передач, в органах кермового керування і так далі. Фіксатори застосовують не тільки в автомобільній техніці, а й під час інших ремонтних робіт. Наприклад, при ремонті побутової техніки, велосипедів, бензо- та електропил, кіс та іншої техніки.
Анаеробні фіксатори різьблення виконують не тільки свою безпосередню функцію фіксації з’єднання двох деталей, але і захищають їх поверхні від окислення (іржавіння), а також герметизують їх. Тому різьбові фіксатори має сенс використовувати і для відповідного захисту деталей у тих місцях, де велика ймовірність попадання в різьблення вологи та/або бруду.
Види фіксаторів різьби
Незважаючи на всю різноманітність фіксаторів різьблення, всіх їх можна розділити на три великі категорії — червоні, сині та зелені. Такий поділ за кольором дуже умовно, все ж таки це дає базове розуміння про те, наскільки високоміцний або, навпаки, слабкий герметик пропонується.
Червоні фіксатори зазвичай вважаються найбільш «сильними», і позиціонуються виробниками як високоміцні. Більшість з них є термостійкими, тобто такими, які можна використовувати в механізмах, у тому числі автомобільних, що працюють при температурі понад +100°С (зазвичай до +300°С). Визначення «нероз’ємний», що найчастіше застосовується саме до червоних фіксаторів різьблення, — це, швидше, маркетинговий хід. Реальні тести показують, що різьбові з’єднання, оброблені навіть «міцними» засобами, цілком піддаються демонтажу за допомогою слюсарних інструментів.
Сині фіксатори різьблення зазвичай позиціонуються виробниками як «роз’ємні». Тобто їх сила дещо менша, ніж у червоних (середньої міцності).
Зелені фіксатори – найслабші. Їх також можна охарактеризувати як «демонтовані». Зазвичай вони використовуються для обробки різьбових з’єднань невеликого діаметру, і закручені з невеликим моментом, що крутить.
Наступні категорії, на які ділять різьбові фіксатори – діапазон робочих температур. Як правило, виділяють звичайні та високотемпературні засоби. Як відомо з їх назв, фіксатори можна використовувати для кріплення різьбового з’єднання, що працює за різних температур.
Також різьбові фіксатори діляться за їх агрегатним станом. Зокрема, у продажу зустрічаються рідкі та пастоподібні засоби. Рідкі фіксатори зазвичай застосовують для маленьких різьбових з’єднань. І чим більше різьбове з’єднання — тим густішим має бути засіб. Зокрема, для великих різьбових з’єднань застосовуються фіксатори як густої пасти.
Більшість різьбових фіксаторів є анаеробними. Це означає, що вони зберігаються в тюбику (судині) у присутності повітря, і в таких умовах не вступають у хімічну реакцію і ніяк не проявляють себе. Однак після їх нанесення на оброблювану поверхню, в умовах, коли доступ повітря до них обмежений (при затягуванні різьблення) вони полімеризуються (тобто, тверднуть), і виконують свою безпосередню функцію, що полягає в надійній фіксації двох поверхонь, що зіткнулися. Саме з цієї причини більшість упаковок-тюбиків з фіксаторами на дотик м’які, і здається, що вони більш ніж наполовину наповнені повітрям.
Склад фіксатора різьблення
В основі більшості анаеробних демонтованих (роз’ємних) фіксаторів різьблення лежить полігліколь метакрилат, а також модифікуючі добавки. Більш складні (нероз’ємні) засоби мають складніший склад. Наприклад, фіксатор «Абро» червоного кольору має наступний склад: акрилова кислота, альфа диметилбензилгидропероксида, бісфенол А етоксилу диметакрилат, диметакрилат естер, 2-гідроксипропілметакрилат.
Однак колірна градація — це лише грубе наближення за категоріями коштів, і для вибору того чи іншого фіксатора завжди потрібно звертати увагу на два фактори. Перший — експлуатаційні характеристики фіксатора, що вибирається. Другий – розмір оброблюваних деталей (різьбового з’єднання), а також матеріал, з якого вони створені.
Як вибрати найкращий фіксатор різьби
Крім кольору є низка критеріїв, на які обов’язково потрібно звертати увагу при виборі того чи іншого різьбового фіксатора. Далі вони наведені по порядку.
Фіксований момент опору
Значення моменту, що вказується як “нероз’ємний”. На жаль, більшість виробників не зазначають цього конкретного значення. Інші вказують момент опору з конкретними значеннями. Однак проблема тут полягає в тому, що виробник не каже, для різьбового з’єднання якого розміру цей опір розрахований.
Очевидно, що для відкручування маленького болтика потрібен менший момент, що крутить, ніж при відвертанні болта з великим діаметром. Серед автолюбителів існує думка, що «кашу олією не зіпсуєш», тобто чим міцніший фіксатор використовувати — тим краще. Однак, це не так! Якщо використовувати дуже сильний фіксатор для маленького болта з дрібним різьбленням, його можна закрутити назавжди, що в більшості випадків небажано. У той же час аналогічний склад буде тим менш ефективний, ніж для більшого різьблення (як діаметра, так і довжини) він використовується.
Цікаво, що різні виробники вказують значення в’язкості свого засобу у різних одиницях виміру. Зокрема, одні вказують цю величину в сантипуазах, [сПз] – одиниця динамічної в’язкості в системі одиниць СГС (зазвичай так роблять заокеанські виробники). Інші фірми вказують аналогічне значення в миллиПаскаль-секундах [мПас] — одиницею динамічної в’язкості олії у міжнародній системі СІ. Слід пам’ятати, що 1 сПз дорівнює 1 мПа·с.
Агрегатний стан
Як зазначалося вище, фіксатори різьблення зазвичай реалізуються у вигляді рідини та пасти. Рідкі засоби зручно заливати у закриті різьбові з’єднання. Також рідкі фіксатори повніше поширюються по оброблюваних поверхнях. Однак із недоліків таких засобів можна відзначити їхнє повсюдне розтікання, що не завжди зручно. Пасти не розтікаються, проте їх буває не завжди зручно наносити на поверхню. Залежно від упаковки робити це можна безпосередньо з шийки тюбика або з використанням додаткових інструментів (викрутки, пальця).
Однак агрегатний стан засобу потрібно вибирати і відповідно до розміру різьблення. Зокрема, що менше різьблення — то більш текучим має бути фіксатор. Це пов’язано з тим, що інакше він стіче до краю різьблення, і навіть буде видавлений з межрезьбовых зазорів. Наприклад, для різьблення з розміром від М1 до М6 використовують так званий «молекулярний» склад (значення в’язкості становить близько 10…20 мПас). І чим більше стає різьблення — тим пастоподібнішим повинен бути фіксатор. Аналогічно і в’язкість має підвищуватися.
Стійкість до технологічних рідин
Зокрема, йдеться про різні змащувальні рідини, а також паливо (бензин, солярку). Більшість фіксаторів різьблення повністю нейтральні до зазначених засобів, і можуть бути використані для фіксації різьбових з’єднань деталей, що працюють в масляних ваннах або умовах паливних випарів. Однак цей момент потрібно уточнювати додатково в документації, щоб не зіткнутися з неприємним сюрпризом у майбутньому.
Час полімеризації
Одним із недоліків фіксаторів різьблення є те, що вони виявляють свої властивості не відразу, а після деякої кількості часу. Відповідно, скріплений механізм небажано використовувати при повному навантаженні. Час полімеризації залежить від типу конкретного засобу. Якщо ремонт не терміновий, цей параметр некритичний. В іншому випадку є сенс звернути увагу на зазначений фактор.
Співвідношення ціни та якості, відгуки
Цей параметр необхідно вибирати, як і в будь-якого іншого товару. На ринку представлено багато різних подібних засобів. Виходячи із загальних міркувань, найкраще купувати фіксатор із середнього чи вищого цінового діапазону. Відверто дешеві кошти, швидше за все, є малоефективними. Звичайно, при цьому потрібно звертати увагу на обсяг упаковки, умови застосування тощо.
Як відкрутити фіксатор різьби
Багато автолюбителів, які вже скористалися тим чи іншим фіксатором різьблення, часто цікавить питання про те, чим його розчинити, щоб знову розкрутити різьбове з’єднання. Відповідь це питання залежить від цього, який саме тип фіксатора був використаний. Однак універсальною відповіддю в даному випадку буде температурне нагрівання (різного ступеня для певних типів).
Наприклад, для самих стійких, червоних, фіксаторів різьблення відповідне значення температури складатиме приблизно +200°С…+250°С. Що стосується синіх (демонтованих) фіксаторів, то аналогічна температура складатиме близько +100°С. Як показують тести, за такої температури більшість фіксаторів втрачають до половини своїх механічних здібностей, тому різьблення можна відкрутити без проблем. Зелені фіксатори втрачають свої властивості за ще меншої температури. Для нагріву різьбового з’єднання можна скористатися будівельним феном, вогнем чи електричним паяльником.
Зверніть увагу, що використання традиційних засобів, що «відмочують» (на зразок WD-40 та його аналогів) в даному випадку буде малоефективним. Це зумовлено полімеризацією фіксатора у його робочому стані. Натомість у продажу є спеціальні очищувачі-видальники залишків фіксаторів різьблення
Висновок
Фіксатор різьби– дуже корисний засіб серед технологічних складів в активі будь-якого автолюбителя чи майстра, який займається ремонтними роботами. Причому не лише у сфері автомобільного транспорту. Вибирати той чи інший фіксатор необхідно за його експлуатаційними характеристиками. Зокрема, опору крутного моменту, щільності, складу, агрегатного стану. Не варто купувати найсильніший фіксатор, із «запасом». Для невеликих різьбових з’єднань це може бути шкідливим. А чи користувалися ви якимись різьбовими фіксаторами? Розкажіть про це у коментарях.
ЦИТАТА
Henry Ford
“Пам’ятай, що Бог створив людину без запасних частин.”
