Мауро Форгьєрі- геніальний інженер королеви автоспорту
11.05.2022Успіх у гонці будується на сплаві талановитого пілота та кокурентноздатного боліда. Звичайно відсутність одного можна компенсувати надлишком іншого. Але в ідеалі саме це співвідношення приводить до успіху.
Успіх у гонці будується на сплаві талановитого пілота та кокурентноздатного боліда. Звичайно відсутність одного можна компенсувати надлишком іншого. Але в ідеалі саме це співвідношення приводить до успіху. Особливо в Формулі 1. Імена легендарних (і не тільки) гонщиків завжди на слуху, а от конструктори, які проектували їх боліди, залишаються в тіні. І це абсолютно не заслужено, адже їх вклад в загальну перемогу команди неоціненний. Сьогодні я розповім про одного з них- Мауро Форгєрі (Mauro Forghieri). Цей конструктор на протязі 20 років трудився над тим, щоб червоні боліди “Скудерії” не мали рівних на формульних трасах. В 60- 70- ті роки технології технології в автоспорті розвивались дуже стрімко. Регламент був лояльним, спектр неосвоєних технологій дуже широкий, швидкість високою. А безпека мало кого турбувала. Це був зоряний час для геніального конструктора Мауро Форгєрі.
Початок в Ferrari
Мауро Форгьєрі мріяв бути авіаконструктором. Після закінчення Університету Болонії він планував поїхати до США та зайнятись проектуванням двигунів в компанії
Northrop. Та його батько Реклю, який працював в “Scuderia” модельщиком ще в кінці 30- років, рекомендував його Енцо Феррарі. Останній одобрив його кандидатуру. І в кінці 1959 року, Форгьєрі вже був в складі Ferrari.
Розумному та норовливому Мауро Форгьєрі судилось впливати на положення справ в “Scuderia” практично з самого початку.
Мауро Форгьєрі та Енцо Феррарі. Photo: Internet.
Хоча на той момент Мауро ще нічого не знав про гоночні боліди. Лише через роки він доведе всім, що він найкращий спеціаліст свого часу у всьому, що відноситься до аеродинаміки, підвіски та трансмісії болідів Формули 1. Але головною його пристрастю були двигуни. Й на цьому вони зійшлись з “Комендаторе”. Як відомо Енцо Феррарі вважав, що аеродинамікою займаються ті хто не вміє будувати потужні двигуни. Тому Мауро Форгьєрі був для нього, в цьому сенсі, надзвичайно цінним кадром.
На початку 1962 року Ferrari покинули менеджер Ромуло Тавоні, інженери Карло Чітті, Джіотто Біццарріні, Делла Касу, та Гіберті (останні два пізніше повернулись), а також пілот Річі Гінтер. Энцо Феррарі мав дуже складний характер й відносився до людей, як до гвинтиків одного механізму. Він вважав, що їх завжди можна замінити. Вадливо лише одне- перемога в гонці. З таким підходом мирились далеко не всі. Та ця ситуація звільнила місце для двох молодих інженерів Анджело Беллея і Мауро Форгьєрі (вони до цього працювали у відділі проектування двигунів).
В перші роки Мауро працював над модернізацією 156 моделі, а в 1963 році представив самостійну розробку- Ferrari 158 (V8, 1.5 л).
В кінці 1965 року Форгьєрі закінчив работу над новим опозитним дванадцятилітровим двигуном (220 к.с. при 12000 об/хв). На жаль, цей агрегат так і не привів Скудерію до перемоги.
Легендарна Ferrari 312
В 1966 в силу вступив новий регламент, що дозволяв збільшити об’єм. Тоді ж Мауро Форгєрі створює перший болід знаменитої серії 312. Саме на ній, на Гран-прі Бельгії, вперше в історії Формули- 1, з’явилось антикрило. Далі були модернізації 312В, 312B2 та 312B3. Тай вони не привели Ferrari на подіум Формули- 1.
А в 1976 році світ побачив Ferrari 312Т2. Він попередньої модифікації вона не дуже відрізнялась (деякі зміни в підвісці та системі охолодження). Та через аварію Ніки Лауди та його рішення про схід у вирішальному Гран-прі сезону, залишили без чемпіонського титула. Та 312 заробила черговий Кубок Конструкторів. В 1977 Нікі Лауда став чемпіоном і найвищий командний трофей поїхав в Маранелло.
За всю історію 12- літровий 312 привіз Ferrari 37 перемог. Photo: Internet
Міні спідниці Ferrari
В цей час новаторский Lotus 78 Коліна Чепмена, вперше використовує на абсолютно новаторскому Lotus 78 технологію граунд- ефекту. Маріо Андретті за кермом цього боліда були просто недосяжними для конкурентів. Энцо Феррарі був проти всіляких аеродинамічних “примочок”, та Форгєрі вдалось вмовити і його. “Ну якщо тобі так подобаються міні- спідниці на жінках, можеш використати їх і внашій машині”- сказав впертий Енцо Феррарі. Так на 312Т4 з’явилось профільоване днище та “спідниці”. На 312T4 Джоді Шектер та Жиль Вільньов (Jacques Villeneuve) оформили золотий дубль й повернули в Маранелло- Кубок Конструкторів.
Jacques Villeneuve та Ferrari 312T4, Fiorano, 2012 рік. Photo: Internet.
Кінець роботи на Ferrari
В 1981 Харві Постлтуейт займає пост інженера Ferrari. І йому дуже не хотілось бути на других ролях. Енцо в ті роки вже був у похилому віці й можливо не зміг адекватно оцінити ситуацію. Піддавшись тиску Мауро Форгьєрі пішов з команди Ferrari, якій він віддав половину свого життя.
Після Мауро до 1999 року Ferrari не вдавалось виграти Кубок Конструкторів. Перший чемпионский титул, після Шектера в 1979 році, «Конюшні» з Маранелло приніс вже Міхаэль Шумахер аж на початку XXI сторіччя.
Мауро Форгьєрі це приклад людини, яка завдяки своєму старанню, трудоголізмі та вмінні досягла небачених висот в автоспорті.
Побачити та послухати цього дядька, ви також можете переглянувши фільм Андреа Маріні “Ferrari 312B”.
Мауро Форгьєрі в наші дні.
