Хто б міг подумати, що виробник мінікара з прозорим дахом Isetta створить суперкар здатний перевершити на трасі будь- який автомобіль.

Італійська компанія Iso починала з випуску холодильних установок, пізніше випускала скутери та спроектувала мінікар. В 1962 році Ізо Ренцо Ріволта вирішив створити та випустити розкішне спортивне авто. І через деякий час світ побачив купе “2х2” яке носило назву- Iso Rivolta. Базою моделі став двигун та КПП від Chevrolet Corvette. Стиль було розроблено в італійській студії Bertone.

Наступного року у виробництво надійшла Iso Grifo. Для ії випуску головним інженером було призначено Джотто Бізарріні- творця Ferrari GTO. А дизайн творив славетний Джорджетто Джуджаро. Grifo кріпилась на шасі Rivolta, але була коротшою. Цей двомісний автомобіль від початку був націлений на ринок Ferrari. Навіть назва мала наганяти страх на конкурента: Grifo- грифон, міфічна істота, що пожирає коней!

На Grifo було встановлено двигун Chevrolet V8, об’ємом 5359 куб. см, потужністю 300 чи 365 кінських сил з’єднаний з 4 пятиступінчастою КПП ZF, 4- ступінчастою Borg- Warner, або 3- ступеневою автоматичною GM. Шасі Iso Grifo не було шедевром, та його робочі характеристики були прекрасними. Ранні версії розганялись до швидкості 100 км/год за 7,5 сек, а максималка становила 257 км/год.

Розкішний салон Iso Grifo був набагато зручнішим ніж у його конкурентів. Дерево, шкіра, кондиціонер!

Але не лише швидкість та салон викликала захоплення. Стальний кузов з плавним дахом, елегантна задня частина, довгий капот, масивні кулери й широка решітка радіатора й сьогодні виглядають надзвичайно вишукано та стильно.

Незважаючи на явні переваги, Iso Grifo не був комерційно успішним. Можливо тому, що по якійсь не зрозумілій причині, американський V8 не був таким популярним, як італійський. Хоча V8 Chevrolet був набагато надійнішим. На жаль, Iso Grifo так і не зміг досягти того ж престижу, що і Ferrari й в період з 1965 по 1974 було випущено лише 470 екземплярів. В 1974 році виробництво Iso Grifo було повністю зупинено. 

У 1968 році, після виходу на ринок Ferrari Daytona і Maserati Ghibli I, двигун замінили на Chevrolet 427 Big Block V8 з об’ємом 6998 см. куб. (пізніше його розточили до 7443 см. куб.) видає 390 л. с. і він розганяв Grifo до 273 км / год, а на першій передачі можна було дотягнути до 112 км / ч. Цю модифікацію можна впізнати завдяки додатковому забірнику повітря на капоті.

У 1970 році змінився зовнішній вигляд Grifo: дизайн від Марчелло Гандіні передбачав більш плоский і загострений до носової частини капот; фари не можна було назвати ні відкритими, ні закритими: в звичайному стані вони виглядали наполовину, при їх включенні заслінки виїжджали під капот і відкривали фари повністю. Технічна начинка також зазнала деяких змін: мотор ще більш форсували, досягнувши 409 кінських сил, завдяки чому максимальна швидкість становила тепер 285 км/ год.

Останні моделі в 1972 році мали також двигун Ford Boss V8 з 5752 см. куб. Тоді також було випущено лише 14 штук- Targa Top зі стальним складаним дахом та заднім склом на застібках. Ну а кабріолет Iso Grifo, представлений на Женевському автосалоні так і не пішов в серію.

Потужний Iso Grifo був досить дорогим- навіть Ferrari коштував дешевше – і разом з тим надзвичайно популярним. До прикладу, в Німеччині число продажів було більшим, ніж у Ferrari, Lamborghini, De Tomaso і Maserati разом узятих.

Особливою була також версія Iso Grifo Bizzarini A3C- потужний і фантастично красивий автомобіль.

Однак, в 1974 році виробництво Iso Grifo було повністю зупинено. Грифон так і не переміг коня! Ось така не дуже весело закінчилась історія надзвичайно прекрасного автомобіля, який точно вартий вашої уваги, і який назавжди увійшов в історію автомобілебудування, як один з найкращих.

Тираж ціна питання та оцінка інвестиції в Iso Grifo

З 500 виготовлених Iso Grifo до сьогоднішнього дня збереглися лише версії купе, а відкриті кузова (родстери) не витримали корозії. Цінник на Iso Grifo на сьогодні, стартує від 200 тис. доларів США.